ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ ОЦІНКИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Читала колись, що майже всі люди вважають рівень своїх знань вище середнього. Ну, короче кажучи, тупим себе ніхто не назве.

І завжди є відмовочка: та он він/вона/інше ще гірше.

Правильно так думати, чи ні - не знаю. Але, наче ж нормально.

З тупими спілкуватися мабуть ніхто не хоче. Тоді залишаються або ж твого рівня, або розумні. І мати в колі спілкування останніх - неабияке щастя.

Але, що це? Хто це?

Якщо задуматись, то мабуть-таки це ті люди, від яких ти можеш отримати нову інформацію або нові навички. Тобто, я говорю про обмін інформацією. Виходить, усі розумні?

Змоделюємо: набір думок і вмінь 1, і набір 2. Спілкуючись, обмінюючись інформацією, отримуємо новий набір 12/21. І так з сотнями, тисячами людей.

І таким чином ми отримуємо нову інформацію від кожної людини.

Приходжу до висновку, що ділити на тупих/середніх/розумних - ненормально. У кожного свій набір, і варто говорити про їх обмін.

Наче все так. Але тут з'являється нова категорія - тих, хто не засвоює чужий набір.

Але чому?

Бачу два варіанти: егоїзм до кісток 'людини 1' і невміння цікаво "подати" свою інформацію 'людиною 2'.

Висновок з першого варіанту: нездоровий егоїзм притупляє.

Висновок з другого варіанту: суспільству цікаві люди, які знають що/коли/де/як говорити.

До чого це я веду... Розглядаю університет (в школі до цього не додумалась) як майданчик для обміну інформацією, і тренувань вміння бути цікавим. Чого і вам бажаю.

Про що говорять оцінки в навчальних закладах? - Та, НІ ПРО ЩО.