ДОРОСЛИМ СТАТИ ЛЕГКО (НІ)

У «дорослому» світі дитиною називають людину до 18-ти років. Закони, конвенції, акти – всі як один промовляють цю фразу знов і знов. Але чому всі забувають, що люди – не роботи? Одного ранку, на вісімнадцятий рік життя, ми прокидаємось і відбувається аж нічого. Щиголь пальцями – і знову нічого. То як же стати тим омріяним дорослим?

Таня Хартнік – звичайна дівчина сімнадцяти років, навчається в університеті і допомагає мамі. І знаєте, що вона каже? А те, що не відчуває себе дорослою ні зараз, не відчуватиме цього ні через три місяці (коли «стукне» 18), ні через пару років. Бути дорослим – це бути відповідальним за свої вчинки, приймати самостійні рішення, не залежати від батьків як мінімум.

Лише фінансова незалежність – не допомагає. Наша героїня працює влітку, отримує зарплату, але не відчуває «росту», бо задоволення це не довгострокове. Гроші «йдуть в сім’ю», витрачаються на продукти – наче нічого й не було. Тому і каже, що, живучи з батьками, дорослою себе не відчуває.

Першим самостійним рішенням дівчини був вибір майбутньої професії. Вчиться Таня на англійського філолога, а у майбутньому мріє поєднувати викладання і подорожі. Цікаво те, що до 10-ого класу вона ненавиділа англійську. А змінила це ставлення нова вчителька у школі. Згадує як вони читали журнали, переглядали відео і розмовляли на різні теми. Після цієї ситуації зрозуміла: щоб бути хорошим викладачем – треба бути цікавим. 

Дитина ж ти доти, доки шукаєш відмазки. У цьому проблема більшості людей. Наша героїня не полишає початі справи і вам не радить. Навіть коли читаєте книжку і перші сторінки не вражають, переступайте через себе і йдіть далі, бо ніхто не знає, що там. Цей принцип працює і у житті. Дівчина каже, що завжди доводить справи до кінця.

Таня допомагає людям і нікого не наслідує, бо для себе вона завжди найкраща. Вона краще зробить щось невдало, зате самостійно, «підказки» інших же дратують і відбивають бажання щось робити. Дівчина точно знає, що покладатися можна тільки на себе, неодноразово вже переконалася в цьому, коли розраховувала на інших.

Доросле життя водночас страшить та інтригує. Відповідальністю та самостійними рішеннями ми виходимо із дитинства, із тої зони комфорту, коли ти відчуваєш навколо себе захисну оболонку. І добре б почати готуватися до цього заздалегідь, а ще краще, не сприймати це як проблему, а просто жити. Жити і радіти.